Підгодовування диких тварин, особливо таких великих як олені, косулі та лосі, є дуже важливим і часто необхідним заходом для їх охорони та збереження. Зазвичай дикі тварини підгодовуються лісомисливськими угіддями. Однак, свій внесок у збережження диких тварин може зробити кожен. Особливо цікавим даний вид діяльності буде для школярів.

Підгодовування диких тварин включає два завдання:

1. Виготовлення та встановлення годівниць;

2. Заготівля сіна, віників та інших кормів для диких тварин.

З виготовленням годівниць Ви уже знайомі, тому наступним завданням є заготівля кормів для диких тварин. 

Заготівлю сіна для диких тварин проводять в звичайні для сінокосу терміни на лісових галявинах, сіножатях. При заготівлі трав'яних кормів потрібно звертати увагу на висоту скошування: низьких трав - 5 см від поверхні грунту, а високих - 6-7 см. Згрібати висушене сіно необхідно обережно, щоб не втратити його суцвіть, молодого листя, які багаті поживними речовинами.
Крім природних кормів для підгодівлі тварин вирощують різні однорічні та багаторічні кормові культури: озимі жито і пшеницю, горох, яра та озима віка, рис озерний, конюшини, топінамбур, кормова капуста, кукурудза та ін. Перспективним є вирощування на невжитках багаторічних кормових культур, які відзначаються високою врожайністю зеленої маси та малою нормою висіву.
Зберігають висушене сіно у копицях та скиртах. Недосушене сіно при скиртуванні підсолюють із розрахунку 3-5 кг на 1 ц сіна, конюшинове сіно - 10 кг солі на 1 т.

Підгодівля тварин гілковими кормами у вигляді віників, є одним з найбільш масових біотехнічних заходів. Заготовляють віники із пагонів (з листками) деревно-чагарникових порід, які найбільше поїдаються ратичними та зайцеподібними, а саме: ясеня, верби, осики, горобини, яблуні, груші лісової, крушини та ін.. їх слід заготовляти в період, коли вони мають найбільший вміст поживних речовин, зокрема сирого протеїну. Вміст сирого протеїну в деревно-чагарникових рослин сягає максимуму в період масового розвитку листової поверхні. Отже, заготовляти корми слід на ранніх стадіях розвику рослин, в основному з 15 червня до 15 липня, а інколи і раніше, залежно від природних умов.

Обов'язковою умовою одержання високоякісних кормів є суворе дотримання технології їх заготівлі. Зокрема, серед деревно-чагарникових рослин для зрізування потрібно відбирати добре розвинуті повністю вкриті листям пагони. Зрізаються гілки діаметром 0,5 см. В'яжуть віники мотузкою, шпагатом або ликом, але не дротом. Сушити їх рекомендується в затінку. Під час сушіння їх декілька раз обприскують 5-6% - ним розчином кухонної солі. Висушені пагони з листям обережно складають, або підвішують, у сухих кормосховищах та зберігають для підгодівлі тварин взимку.

Крім деревних порід, для віників використовують пагони малини, кропиви, топінамбура, кукурудзи. Віники із топінамбура спочатку З дні прив'ялюють, а потім сушать в тіні.

Силос є ефективним кормом для підгодівлі мисливських тварин, особливо ратичних. Склад силосу і технологія його приготування, залежить від місцевих умов: кліматичних, економічних, організаційних. Практикують силос різного складу. Найчастіше використовують наступну суміш: топінамбур - 6,5 кг, люпин - 5 кг, лукові трави - 5 кг; або 40% мішанки (вика, горох, овес), 10% чорниці, 5% ялини, 15% стебел малини і ожини, 30% листків лісових дерев. До силосу додають сіль, мелісу: до 5 м3 - 20 кг солі і 100 кг меліси. Період заготівлі: бобових - початок утворення бобів, зернових - стадія молочної зрілості, трав - утворення бутонів. Силосування проводять у траншеях, в силосховищах, або безпосередньо на кормових галявинах в угіддях. Використовується силос з грудня місяця. Він має виннокислий смак і добре поїдається дикою свинею, козулею, лосем, зайцем.

Сінаж - корм, приготовлений особливим способом консервування трав, при якому скошені трави підсушують до 50-55% вологості, а потім складають в умовах, виключаючи доступ повітря. Сінаж на відміну від силосу - прісний корм, його кислотність коливається в межах 4,5-5,0 одиниць В ньому майже повністю зберігаються цукри, тоді як у силосі вони перетворюються в органічні кислоти. В порівнянні з силосом сінаж містить у два рази більше протеїну, жиру, безазотистих речовин. Технологія закладки сінажу зводиться до наступного. Скошену траву підв'ялюють та згрібають у валки, неодноразово перевертаючи і доводять до 45-50% вологості. Сінаж закладають двома способами: в земляні не облицьовані траншеї та в наземні кургани (насипи). Необхідний ступінь трамбування досягається використанням гусеничних тракторів, герметизація забезпечується також вкривання зверху шаром ґрунту товщиною до 50 см. За нормальних умов сінаж дозріває впродовж 3-4 місяців і має температуру 14-17°С, при викладці його охоче поїдають олень, дика свиня, козуля і навіть лось.

Зимова підгодівля мисливських тварин повинна бути спрямована на заготівлю певного запасу кормів з метою не годування тварин, а використання його у екстремальних умовах для рятування тварин від голоду (глибокий сніговий покрив, різка зміна температур, ожеледиця тощо). 
Для розрахунку кількості кормів, які необхідні в зимовий період, приймається (в середньому) сезон підгодівлі строком на 100 діб (з 1 листопада по 15 лютого). Тривалість сезону підгодівлі, а також початок і закінчення його, визначається користувачем мисливських угідь в залежності від конкретних кліматичних умов.

Умовно сезон годівлі ділиться на три періоди - з 1 листопада по 30 листопада (30 діб), коли викладається 25% добової норми кормів; другий період з 1 по 30 грудня (30 діб) - викладається 50% добової норми кормів; третій період - з 1 січня по 10 лютого (40 діб) - викладається повна добова норма.