Виготовлення ляльки-мотанки
Народна лялька-мотанка без перебільшення є унікальним явищем традиційної культури українців. Вона своєрідно-оригінальна за способом виготовлення, складно-проста за декоративною палітрою. Для створення ляльки-мотанки наші пращури використовували підручний матеріал. Все, що траплялося в домі з текстилю і було не потрібне йшло в діло: шматки старої сорочки, постелі, старий одяг, який залишився з діда-прадіда, стрічки, намисто, або ж сухі квіти, ягоди тощо. Рекомендуємо усім новачкам поритися у шафі, і вибрати речі, які викинути шкода, а носити не будеш. Гарно підходять дитячі речі: сорочечки чи спіднички, старі скатерті, серветки. Не треба відразу бігти до магазину і тратити гроші на покупку нової матерії, бо це не головне у створенні ляльки-мотанки.
Найголовніше це те, щоб процес виготовлення приносив вам задоволення. Рекомендуємо також увімкнути спокійну музику. А якщо ви хочете, щоб ваша лялечка була для вас ще й оберегом, не полінуйтеся і знайдіть записи молитов, чи мантр, чи богослужінь, які відповідають вашій вірі. Отримаєте грандіозну релаксацію від слухання, споглядання і цікавої роботи.
Отже, починаємо.
Для виготовлення ляльки нам знадобляться клаптики білої або невибіленої бязі (чи лляної тканини) для голівки, тулуба і рук, кольоровий прямокутник ситцю для верхньої спідниці, білий мереживний такої ж довжини, але ширший, – для нижньої спідниці, квадрат хусткової тканини (або ситцю), довга ( до 80 см) смужка будь-якої білої тканини шириною 6-7 см для формування голівки ляльки (від ширини залежить висота голівки), нитки кольорові (можна “ірис” чи акрил для вишивання), лляні, намистині, мереживо, тасьма, трави для наповнення (за бажанням). Ну, напевно, і все. Нагадаємо лише, що ми не шиємо, не колемо, не ріжемо. Тобто тканину розриваємо на потрібної величини шматки, а не ріжемо. Звичайно, мереживо нам все ж доведеться відрізати.
Спершу зробимо голівку. Для цього беремо довгу смужку тканини (та що до 80 см) і змотуємо дуже щільно у вигляді діжечки. Змотуючи діжечку. замотуємо всередину духмяні трави, наприклад, мелісу і м’яту. Тепер беремо квадрат білої тканини із стороною 20-21 см і обвиваємо голівку наче хустинкою. Ниткою (червоною або лляною) замотуємо, формуючи таким чином шийку. Тепер відповідальний момент – намотати хрест. Адже лялька не повинна мати обличчя, її заміняв хрест, який у слов’ян мав надзвичайну обережну силу. Хрест здебільшого мотають яскравих кольорів – у два, три.
Мотають за рухом Сонця, роблячи непарну кількість намоток. Ось голова готова.
Далі скручуємо з тієї ж білої тканини дві щільні трубочки. Одну перев’язуємо кольоровою ниткою з обох боків – вона імітуватиме руки ляльки, друга – тулуб. Після цього примотуємо трубочку-тулуб до голівки. Далі прикладаємо ручки і примотуємо на рівні грудей, утворюючи таким чином хрест. На грудях мотаємо кольоровою ниткою у вигляді хреста. Це особливість ляльки-мотанки. Хрест – це символ Сонця.
Тепер пора вдягати нашу лялечку. Спочатку зробимо їй сорочечку з мереживного полотна. Для цього полотно розриваємо до середини вздовж довшої сторони і вдягаємо на ляльку розрізом назад. Сорочечку примотуємо на талії. Тепер призбируємо на талії з того ж полотна нижню спідничку, примотуємо її. А потім таким самим чином – верхню. Для завершення примотуємо вишиваний фартушок і підперізуємо ляльку поясом. Лялечка вдягнена.
Лишилось вдягнути хустку. Але під хустку вдягали очіпок. Його ми імітуватимемо двома стрічками – мереживною та тасьмою. Закріплюємо їх на потилиці шматочком двостороннього скотчу. Звичайно, це вже застосування винаходу сучасності. А наші пращури просто зав’язували хустину, яка і тримала очіпок. А наостанок подаруємо ляльці червоне намисто.
Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток, головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – символізує зв’язок з небом, оберегом є і пояс, і намисто.