Тхір степовий

 

Таксономічна належність

Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Хижі (Carnivora), родина — Куницеві (Mustelidae). Один з 20-ти видів роду, один з 6-ти видів роду в фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні

Центральна Азія, Сибір, Далекий Схід та Пд.-Сх. Європа. Поширений на всій території Україні, але в багатьох місцях зник.

Чисельність і причини її зміни

У 1970-х рр. в Україні мешкало біля 30 тис. осо­бин. Найбільша щільність на цілині сягала 5, на вигонах — 3, на сіножатях — 1, на ланах — 0,05 особин на 1 тис. га. Раніше у Черкаській та Полтавській обл. — 12 особин на 1 тис. га, а зараз — 0,1. У Луганському заповіднику колись щільність сягала 80 особин на 1 тис. га, тепер <1; у Чорноморському заповіднику (1992-98 рр.) — 4-13 на 1 тис. га, зараз мешкає 12-15 тхорів, хоча у 1924 р. поряд — здобули ~ 1 тис. Причини зміни чисельності: землеробське освоєння залишків цілини та масове винищення ховрахів. Зараз найбільше тварин мешкає у Криму, де збереглися ділянки степу.

Особливості біології та наукове значення

Живиться ховрахами, хом'яками, мишами, норицями, тушканчиками, у деяких місцях — бабаками та пацюками. Полюбляє ягоди винограду, шовковиці, терну, пасльону, шипшини, різні фрукти; їсть жуків, коників, ящірок, змій, рибу, раків, амфібій, диких птахів та падло, робить запаси їжі. Мешкає переважно у норах своїх жертв. Може перекочовувати, долаючи за ніч 3-18 км. Статева зрілість у 8 місяців, парування: березень-травень, вагітність триває 37-38 днів, а кількість малят у виплоді становить 7-9 (1-12). Виводкова нора має кілька виходів та камери для зберігання корму. У ній щенята живуть до 2-2,5 місяців. Місця перебування: степи, перелоги, пасовища, рідше — орні землі, луки, лісові галявини.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла самців — 29,6-77, самиць — 26,1-51,5 см; маса, відповідно: 0,48-1,53 та 0,35­0,76 кг. Має високе пухнасте хутро, яке влітку набуває рудувато-жовтуватого, а взимку — білясто-вохряного забарвлення; на морді, коло носа і очей є чорно-бура маска.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид занесено до І і ІІ видань ЧКУ (1980, 1994), Червоного списку МСОП і ІІ додатку до Бернської конвенції. Охороняється на території державних заповідників («Асканія-Нова», Дунайський, Луганський, Український степовий, Кримський, Чорноморський) національних парків (Азово-Сиваський, «Меотида») та інших об'єктів ПЗФ.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Добре розмножується, але в Україні не розводять.

Господарське та комерційне значення

Раніше був мисливським видом.

 

Розробка Divilon