Українські обереги із сухоцвітів. Підготовка матеріалів за допомогою сонячної сушки

 

Плетіння вінка та виготовлення різноманітних оберегів із сухоцвітів - це старовинне захоплююче заняття. З ними пов'язано багато традицій та звичаїв. Освоїти нескладну майстерність плетіння вінка та виготовленя оберегів може і повинна кожна людина, особливо дівчина. Адже так цікаво прикрасити голову, свою або дитини, «живим» ободком під час відпочинку на природі. А може статися, що ви зробите народний костюм для якогось свята і увінчає голову короною з квітів. Окрім вінків, можна виготовляти букети, обереги та сувеніри із сухоцвітів.

Крім того, віночки та букети плетуться та освячуються на різноманітні свята, такі як Медовий Спас або Маковея та Яблучний Спас.  Серед українців свято Маковія (Маковея) одне з найпоетичніших і найшанованіших. У дохристиянські часи цього дня вшановували Богів Спасів і освячували квіти, городину та криниці. Зрештою, прийнявши християнізовану назву, люди зберегли давні традиції. Напередодні свята дівчата виготовляли “маковійську квітку” переважно з городніх і, частково, лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо. Крім того, до «квітки» додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов’язували червоною стрічкою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. У такому букеті кожне зело мало свій символ: рута-м’ята оберігала від усякої напасті і додавала здоров’я, ласкавці сприяли тому, щоб у родині була ласка, злагода і щирість, кудрявці – аби у хлопців вились кучері й любили їх дівчата, маточник освячував плодовитість бджіл, а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним до людей, тварин та рослин.

 

Для плетіння вінка потрібні різні квіти на довгих стеблах (не менше 15-20 см). Чим довше стеблинка, тим міцніше вийде віночок. Квіти можна використовувати живі або штучні. Використовують квіти одного або декількох сортів, також можна додати траву, щоб зробити вінок об'ємним і цікавим. Висушувати квіти можна на горищі, або за допомгою сонячної сушки. Детальніше про це ви можете знайти інформацію за посиланням: http://www.green-tour.org.ua/news/maistruemo-sonyachnu-sushku-dlya-ovoch.... Ще вам знадобляться нитки або довга, тонка трава.

Отже:
1. Розберіть підготовлені для вінка трави і квіти по сортам і складіть їх в ряд, в тій послідовності, в якій ви б хотіли бачити їх у своєму вінку.
2. Видаліть зі стебел зайві листя, щоб основа вінка не вийшла дуже товстою і нерівною.
3. Починають плетіння з трьох або чотирьох рослин. Їх складають поруч і сплітають в косу. Косу можна проплести на всю довжину стебел або зробити тільки 5-6 переплетень, для того щоб скріпити їх між собою. Це «каркас» вінка з квітів.
4. Далі починайте приплітати до основи інші квіти і трави. Візьміть квітку, прикладіть його до основи з зовнішньої від себе сторони.
5. Перекиньте стебло знизу вгору, потім справа наліво навколо бутона (суцвіття).
6. Наступну рослину приплітають таким же чином. Виходить, що кожна наступна рослина зміцнює до основи попередню.
7.Коли ви сплете вінок достатньої довжини, заплетіть в косу НЕ обплетені кінці стеблинок.
8. З'єднайте перший і останній квіти, склавши вінок кругом, після чого довгою травинкою (або ниткою) закріпіть вінок, акуратно обплутуючи його по спіралі по всьому колу. І так до тих пір, поки всі кінці стеблинок не вляжуться рівно.

 

А на Різдво плели дідухів. Дідух  — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя у хліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду. Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців.Традиція дідуха сягає дохристиянських часів. Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа. Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв'язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-почечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами. До хати його вносили напередодні Різдва. Після обходу обійстя урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят. Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща.

Командою Проекту було проведено ряд майстер-класів з виготовлення українських оберегів із сухоцвітів у Житомирськів області. Крім того, такий майстер-клас було провдено серед учасників Всеукраїнського дитячого екологічного форуму «Діти за довкілля: Майбутнє обираємо ми!», який відбувся 9-10 жовтня 2013 року на базі Сарненської гімназії Рівненської області. 

 

 

Розробка Divilon